Вітамін К потрібен не лише для того, щоб поріз на пальці зупинився за кілька хвилин. Він вмикає білки, які згортають кров, укладають кальцій у кістку і не дають йому осідати в стінках артерій. Без нього ці білки залишаються «сирими»: молекула є, а робота не виконується.
У раціоні дорослої людини з нормальним травленням клінічний дефіцит трапляється рідко. Проблема в іншому: більшість людей плутають форми К1 і К2, переоцінюють кишкову мікрофлору, бояться зелені на варфарині або, навпаки, купують К2 «про всяк випадок» разом із високою дозою D3. Нижче — як система працює насправді, з чого набрати норму українською кухнею і в яких ситуаціях без лікаря не обійтися.
Цифри в тексті звірені з даними Office of Dietary Supplements NIH, рекомендаціями EFSA та клінічними оглядами щодо профілактики кровотеч у новонароджених. Там, де докази суперечливі, це сказано прямо.
Чому «К» — це не один вітамін, а сімейство
Літера К походить від данського Koagulation. У 1929 році Генрік Дам помітив, що в курчат на знежиреному раціоні з’являються крововиливи. У 1935-му речовину назвали вітаміном К, а в 1943-му Дам отримав Нобелівську премію. Відтоді з’ясувалося: під однією літерою ховається кілька молекул з однаковим «ядром» 2-метил-1,4-нафтохінону і різними бічними ланцюгами.
Практично важливі три форми. К1 (філохінон, фітоменадіон) синтезують рослини; це основна форма в їжі — приблизно 75–90% усього вітаміну К у типовому раціоні. К2 — це ряд менахінонів: від MK-4 до MK-13. Найкраще вивчені MK-4 і MK-7. Синтетичний К3 (менадіон) для людей не використовують: він токсичний для печінки і еритроцитів, його застосовують у кормах для тварин, а не в харчових добавках.
К1 осідає в печінці, К2 працює «на периферії»
К1 після всмоктування переважно йде в печінку. Саме там збираються фактори згортання II, VII, IX і X, а також природні антикоагулянти — протеїни C, S і Z. Тому К1 критичний для гемостазу: без нього кров згортається повільніше.
К2 довше циркулює і краще добирається до кісток, судин, нирок і хряща. Там він карбоксилює остеокальцин (білок кісткового матриксу) і матриксний Gla-протеїн (MGP), який стримує патологічне відкладання кальцію в м’яких тканинах. Це не означає, що К1 «не працює» поза печінкою, а К2 «не бере участі» в згортанні. Організм частково перетворює філохінон на MK-4 у тканинах. Але розподіл і час життя молекул різні — і саме цим пояснюється, чому в дослідженнях кісток і судин частіше фігурує К2.
MK-4 і MK-7: різниця не в назві, а в часі
MK-4 є в жовтку, печінці, м’ясі, вершковому маслі. Його період напіввиведення короткий — години, не дні. У Японії MK-4 у фармакологічній дозі 45 мг на добу застосовують як лікарський засіб при остеопорозі. Це в сотні разів більше за харчові мікрограми; ототожнювати таку дозу з капсулою «К2 100 мкг» некоректно.
MK-7 утворюють бактерії ферментації. Рекордсмен — натто, ферментовані соєві боби: близько 850 мкг MK-7 у порції 85 г. У європейському раціоні MK-7, MK-8 і MK-9 приходять переважно з твердих і м’яких сирів. Період напіввиведення MK-7 вимірюється десятками годин, тому одна доза 90–180 мкг тримає концентрацію стабільніше, ніж еквівалент MK-4.
Офіційні норми споживання не розділяють К1 і К2. Для профілактики дефіциту згортання достатньо сумарного вітаміну К. Окремі «оптимальні» дози К2 для судин і кісток — це вже гіпотеза, яку дослідження перевіряють, а не встановлений стандарт.

Як вітамін К вмикає білки
Механізм один і той самий для крові, кістки й судини. Фермент γ-глутамілкарбоксилаза «дописує» карбоксильну групу до залишків глутамінової кислоти в певних білках. Кофактор реакції — відновлена форма вітаміну К. Після реакції вітамін окиснюється до епоксиду. Далі його знову відновлює фермент VKOR — і молекула йде на наступний цикл.
Цей цикл пояснює дві практичні речі. По-перше, добова потреба відносно мала: організм багаторазово використовує ту саму молекулу. По-друге, саме VKOR блокує варфарин. Ліки не «знищують» вітамін К у їжі, а ламають рециклінг. Запас у печінці швидко вичерпується, фактори згортання виходять недокарбоксильованими — і кров рідшає.
Ключові вітамін-К-залежні білки:
- Фактори II, VII, IX, X — згортання. Без карбоксилювання протромбіновий час подовжується, з’являються синці, кровоточивість ясен, носові й шлунково-кишкові кровотечі.
- Протеїни C, S, Z — противага згортанню. Вітамін К потрібен і для згортання, і для його стримування; система двостороння.
- Остеокальцин — виробляють остеобласти. Карбоксильована форма зв’язує кальцій у кістковому матриксі. Висока частка недокарбоксильованого остеокальцину — маркер недостатнього статусу вітаміну К у кістці.
- MGP — один із найпотужніших природних інгібіторів кальцифікації судин і хряща. Недокарбоксильований MGP асоціюється з вищою судинною кальцифікацією, особливо при хронічній хворобі нирок.
Важливий нюанс, який часто випадає з популярних текстів: асоціація ≠ доведена користь добавки. Те, що низький статус К корелює з ламкістю кісток чи кальцієм в артеріях, ще не означає, що капсула MK-7 автоматично знизить інфаркт чи перелом стегна. Рандомізовані дослідження тут скромніші за спостережні. EFSA визнає роль вітаміну К у підтримці кісток, FDA окремого «серцевого» твердження не затверджувала.
Скільки потрібно і з чого це набрати
Окремої RDA для вітаміну К немає: даних «доза–відповідь» замало. Використовують адекватне споживання (AI). У США для дорослих це 120 мкг/добу для чоловіків і 90 мкг/добу для жінок, включно з вагітними й жінками, які годують груддю. EFSA тримається формули близько 1 мкг на кілограм маси тіла, тобто орієнтовно 70 мкг/добу для дорослого. Різниця не в тому, що європейці «потребують менше», а в методології розрахунку. Для практичного раціону зручніше орієнтуватися на 90–120 мкг сумарно — це покриває обидва підходи.
| Вік і стан | Адекватне споживання, мкг/добу |
|---|---|
| 0–6 місяців | 2,0 |
| 7–12 місяців | 2,5 |
| 1–3 роки | 30 |
| 4–8 років | 55 |
| 9–13 років | 60 |
| 14–18 років | 75 |
| Чоловіки від 19 років | 120 |
| Жінки від 19 років, вагітність, лактація | 90 |
Джерело: Dietary Reference Intakes, Food and Nutrition Board; зведення NIH ODS. Для немовлят AI розраховано з урахуванням профілактичної дози К1 при народженні.
Верхньої допустимої межі (UL) для природних форм К1 і К2 не встановлено: токсичність з їжі й звичайних добавок у людей не описана. Це не запрошення пити мегадози. Це лише означає, що «передозувати салат» неможливо.
Продукти, які реально закривають норму
Темно-зелене листя б’є всі інші джерела з великим відривом. Порція вареного шпинату або петрушки в борщі може дати денну норму за один прийом. Тваринні продукти дають менше за кількістю, але саме вони несуть MK-4. Ферментовані — MK-7 і довгі менахінони.
| Продукт | Порція | Вітамін К, орієнтовно |
|---|---|---|
| Натто | 85 г | 850 мкг (MK-7) |
| Листя петрушки | 15 г (жменя) | 120–250 мкг К1 |
| Шпинат варений | 100 г | 480–500 мкг К1 |
| Шпинат сирий | 30 г (склянка листя) | близько 145 мкг К1 |
| Кейл / капуста кейл сира | склянка листя | близько 113 мкг К1 |
| Броколі варена | 90 г (½ склянки) | близько 110 мкг К1 |
| Капуста білокачанна | 100 г | 70–80 мкг К1 |
| Соєва олія | 1 ст. ложка | 25 мкг К1 |
| Ріпакова олія | 1 ст. ложка | 10 мкг К1 |
| Оливкова олія | 1 ст. ложка | 8 мкг К1 |
| Курятина запечена | 85 г | 13 мкг (MK-4) |
| Твердий сир | 40 г | 4–40 мкг (залежно від витримки, переважно К2) |
| Яйце варене | 1 шт. | близько 4 мкг (MK-4) |
Джерело кількостей: NIH ODS, USDA; для сирів вміст менахінонів сильно варіює залежно від закваски й витримки.
Українська тарілка закриває К1 легше, ніж здається. Борщ із капустою, вареники з зеленню, салат із олією, омлет із кропом і петрушкою, тушкована капуста, щі, зелений борщ зі щавлем — усе це філохінон. К2 набрати складніше: натто в магазинах майже немає, тож залишаються витримані сири, яєчні жовтки, печінка, ферментовані продукти на кшталт квашеної капусти (її внесок у К2 скромніший за сир, але не нульовий).
Чому салат без олії майже не працює
Вітамін К жиророзчинний. Вільний філохінон із таблетки всмоктується приблизно на 80%. Із шпинату — лише 4–17%. Жир у тій самій страві приблизно подвоює засвоєння. Тому миска листя без заправки — слабкий хід, а ті самі листки, згашені на олії або заправлені сметаною, — робочий.
Ще три кулінарні факти, які змінюють результат. Варіння і мікрохвильовка майже не руйнують К1. Натомість світло знищує філохінон в оліях: за два дні на денному світлі втрати можуть сягати 46%, під люмінесцентною лампою — ще більше. Олію варто тримати в темній пляшці. Нагрівання до 185–190 °C протягом 40 хвилин знімає до 15% — для звичайної засмажки це не критично. І третє: кишкові бактерії справді синтезують менахінони, але здебільшого в товстій кишці, де всмоктування жиророзчинних речовин слабке, і молекули лишаються зв’язаними з бактеріальними мембранами. Покладатися на «мікрофлора все зробить» — помилка, яку нижче розберемо окремо.

Хто насправді ризикує дефіцитом
У дорослого зі змішаним раціоном клінічний дефіцит вітаміну К — рідкість. NIH прямо пише: він стає медично значущим, коли подовжується протромбіновий час. Легкий «субоптимальний» статус за маркерами остеокальцину чи MGP трапляється частіше, особливо в літніх і людей із хронічною хворобою нирок, але це вже інший рівень розмови, ніж кровотеча.
Групи, де ризик не теоретичний:
- Новонароджені. Через плаценту вітамін К проходить погано, у грудному молоці його мало, кишкова мікробіота ще не працює. Без профілактики можлива геморагічна хвороба новонароджених (VKDB): рання — у перший тиждень, пізня — з 2-го по 12-й тиждень, із ризиком внутрішньочерепного крововиливу. Американська академія педіатрії рекомендує внутрішньом’язову ін’єкцію 0,5–1 мг К1 невдовзі після народження. В Україні Асоціація неонатологів також наголошує на обов’язковій профілактиці: зазвичай 1 мг фітоменадіону внутрішньом’язово всім здоровим доношеним дітям, а для немовлят на грудному вигодовуванні інколи додають пероральні дози протягом перших трьох місяців. Внутрішньом’язовий шлях надійніше захищає від пізньої форми, ніж одна лише крапля в рот.
- Порушення всмоктування жиру. Целіакія, холестаз, муковісцидоз, захворювання підшлункової, короткокишковий синдром, баріатричні операції, виразковий коліт у фазі загострення. Тут може бракувати не лише К, а й A, D, E.
- Тривалі курси антибіотиків широкого спектра. Зменшують і так скромний внесок кишкових бактерій і можуть погіршити всмоктування.
- Ліки, що ріжуть засвоєння жиру: орлістат, холестирамін, колестипол.
- Варфарин та інші антагоністи вітаміну К — створюють функціональний дефіцит навмисно. Це лікування, але воно вимагає дисципліни в їжі.
Симптоми, які вже не можна списувати на «слабкі судини»: легкі синці без травми, кров із ясен при чищенні зубів, носові кровотечі, чорний кал, кров у сечі, у жінок — різко рясніші менструації, у немовлят — кровотеча з пупка, кров у випорожненнях, блювота «кавовою гущею», млявість, вибухання тім’ячка. Останнє — невідкладна ситуація.
Сім помилок, через які вітамін К «не працює»
У реальних кейсах найчастіше ламається не біохімія, а побутова логіка. Людина або уникає зелені «бо розріджує / згущує кров», або п’є К2 жменями, бо так написано в картці інтернет-магазину.
- «Кишківник синтезує достатньо». Синтез є. Внесок у статус дорослої людини — обмежений і непередбачуваний. Основне джерело лишається їжа, насамперед К1 із зелені.
- «На варфарині не можна їсти шпинат і капусту». Застаріла порада. Сучасна настанова: їсти стабільно, а не викреслювати. Різкий стрибок зелені знижує МНВ (ризик тромбу), різке урізання — підвищує (ризик кровотечі). Лікар підлаштовує дозу під звичний раціон.
- «К2 обов’язковий, якщо п’єш D3». Логіка «D3 заганяє кальцій у кров, К2 вказує йому шлях у кістку» популярна й біологічно правдоподібна. Прямих доказів, що кожному, хто приймає 2000 МО D3, потрібна окрема капсула MK-7, немає. При високих лікувальних дозах D і супутньому остеопорозі або кальцифікації судин рішення приймає лікар, а не протокол із реклами.
- «Чим більше К2, тим міцніші кістки». Метааналіз 2006 року з MK-4 у дозах 15–45 мг у японських жінок показав менше переломів, але це фармакологія, інша популяція, часто без сучасного супроводу кальцієм і D. Дослідження MK-7 180 мкг упродовж трьох років у постменопаузі покращували окремі показники міцності кістки, проте не всі наступні роботи це підтвердили. Кальцій + D3 + силова нагрузка як і раніше мають сильнішу доказову базу.
- «Варіння вбиває вітамін К». Ні. Світло вбиває його в олії. Вода — майже ні.
- «Добавка спрацює натщесерце». Жиророзчинний вітамін п’ють із їжею, що містить жир. Інакше частина дози пройде транзитом.
- «К3 — теж вітамін К». Для людини — ні. Менадіон у БАДах не місце.
Окремо про аналізи. Плазмовий філохінон у межах 0,29–2,64 нмоль/л не завжди відображає статус: він коливається після їжі й не враховує менахінони. Клінічно для підозри на дефіцит дивляться коагулограму (ПЧ/МНВ). Маркери ucOC і dp-ucMGP використовують у дослідженнях, у звичайній поліклініці їх майже немає.
Варфарин, «нові» антикоагулянти і зелень
Багато хто стикається з ситуацією, коли після призначення «препарату для крові» в інтернеті читає заборону на броколі й відмовляється від єдиного стабільного джерела фолату, магнію і вітаміну К. Далі МНВ «стрибає», дозу крутять, людина ще більше боїться салату. Коло замикається.
Правило для варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону (антагоністи вітаміну К):
- не починайте раптом їсти миску кейлу щодня, якщо до цього зелені майже не було;
- не виходьте з капусти й кропу, якщо вони були звичними;
- тримайте тижневий обсяг зелених овочів приблизно однаковим;
- будь-яку нову добавку з К1/К2, риб’ячий жир у великих дозах, звіробій, гінкго — лише після розмови з лікарем, який веде МНВ;
- алкоголь «залпом», гострі інфекції й курс антибіотиків теж зсувають МНВ — це привід перевірити аналіз раніше планового.
Інша справа — прямі оральні антикоагулянти (апіксабан, ривароксабан, едоксабан, дабігатран). Вони не йдуть через цикл вітаміну К. Дієтичних обмежень по шпинату й капусті для них немає. Плутанина виникає, коли пацієнт переходить з варфарину на ПОАК і продовжує жити за старим списком заборон — або навпаки, лишається на варфарині й думає, що «нові правила» на нього теж поширюються. Перед зміною раціону варто точно знати назву препарату, а не ярлик «розріджувач крові».
Аспірин, клопідогрель і подібні антиагреганти теж не антагоністи вітаміну К. Зелень їм не протипоказана.

Якщо щось пішло не так
Сценарій перший: після курсу антибіотиків з’явилися синці, кров із ясен, темний кал. Не «добавка з аптеки на свій розсуд», а коагулограма й огляд. Якщо підтверджується гіпопротромбінемія, лікар призначає фітоменадіон у лікувальній, а не «вітамінній» дозі. Самостійно колоти ампули К1 вдома не можна.
Сценарій другий: остеопороз, призначені кальцій і D3, у стрічці — «обов’язково К2, інакше кальцій заб’є судини». Тут чесна відповідь медицини стриманіша за маркетинг. Спостережні роботи, зокрема Роттердамське дослідження майже 4800 дорослих, показали: вищий вміст менахінонів у раціоні асоціювався з меншою кальцифікацією аорти й нижчою серцево-судинною смертністю; для К1 такого зв’язку не було. Це важливо, але це не доказ, що капсула MK-7 замінить статини чи лікування остеопорозу. У 2024–2026 роках з’являються рандомізовані дані, що MK-7 у дозах близько 360 мкг може сповільнювати прогресування коронарного кальцію в окремих груп пацієнтів — ефект скромний, не універсальний. Рішення про добавку логічно приймати разом із кардіологом чи ендокринологом, особливо якщо вже є кальциноз клапанів, ХНН або фібриляція передсердь на антикоагулянті.
Сценарій третій: батьки відмовляються від уколу К1 у пологовому будинку «бо це синтетика» або «бо грудне молоко ідеальне». Грудне молоко справді ідеальне майже в усьому, крім вітаміну К. Пізня VKDB рідкісна, але коли трапляється, ціна — інвалідність або смерть. Відкласти ін’єкцію на кілька годин заради контакту шкіра-до-шкіри можна; відмовитися без медичної альтернативи — ні.
Коли варто звернутися до фахівця, а не до пошуку
- будь-які спонтанні кровотечі, чорний кал, кров у сечі, різке збільшення синяків;
- ви приймаєте варфарин і хочете змінити раціон, почати БАД або пропити антибіотик;
- діагностовані целіакія, холестаз, муковісцидоз, ХНН, нещодавня резекція кишки чи баріатрична операція;
- плануєте або вже приймаєте високі дози вітаміну D, бісфосфонати, орлістат;
- новонароджений без профілактики К1, особливо на виключно грудному вигодовуванні;
- вагітність із протисудомною терапією — окремий привід обговорити вітамін К з акушером.
Терапевт або сімейний лікар — перша точка. Далі за ситуацією: гематолог (коагуляція), гастроентеролог (мальабсорбція), неонатолог, кардіолог, якщо стоїть питання судинної кальцифікації.
Як зібрати раціон без добавок — і коли капсула все ж доречна
Для здорової дорослої людини добавка вітаміну К не обов’язкова, якщо в тижні регулярно з’являється зелень із жиром. Практичний мінімум, який закриває AI:
- 2–4 рази на тиждень — страва з капусти, броколі, шпинату чи зеленого борщу;
- щодня — жменя зелені (петрушка, кріп, салат) у щось із олією, сметаною чи яйцем;
- кілька разів на тиждень — твердий сир або яйця як джерело MK-4/довгих менахінонів;
- олію — з темної пляшки, не «прозору на підвіконні».
Приклад дня без екзотики. Сніданок: омлет із кропом і шматок сиру. Обід: борщ із капустою й сметаною, хліб. Вечеря: гречка, тушкована капуста на олії, огірок. Уже тут К1 з запасом. К2 буде скромнішим, ніж у японця з натто, але для згортання крові цього достатньо.
Добавка має сенс, коли їжа об’єктивно не засвоюється або лікар ставить вузьку мету (корекція коагуляції, супровід остеопорозу в схемі, де це прийнято). На етикетці шукайте філохінон / phytonadione (К1) або MK-7 / MK-4 (К2), а не «вітамін К3». Типові харчові дози MK-7 — 90–180 мкг. Приймають під час їжі з жиром. Мультивітамін часто вже містить К1 у межах 20–80 мкг — перевірте, перш ніж додавати ще одну банку.
Людям на варфарині будь-яка добавка з вітаміном К — лише за згодою того, хто контролює МНВ. Людям на ПОАК обмеження по К немає, але «на всяк випадок» все одно варто назвати лікарю повний список БАДів: взаємодії бувають не через вітамін К, а через CYP3A4 і P-gp.
Ключові інсайти. Вітамін К — це родина молекул, а не одна пігулка: К1 закриває згортання, К2 довше працює в кістках і судинах, але офіційна денна норма їх не розділяє. Денну кількість легко набрати капустою, шпинатом і петрушкою, якщо в тарілці є жир; кишкова мікрофлора цього завдання не виконує. Дефіцит небезпечний насамперед у новонароджених і в людей із мальабсорбцією, а не в тих, хто «мало їсть суперфудів». На варфарині зелень не заборонена — заборонена хаотичність. Добавки К2 мають біологічний сенс, проте не замінюють лікування остеопорозу чи ішемічної хвороби, і їхня користь для серця досі точніша в спостережних, ніж у клінічних, дослідженнях. Якщо з’явилася кровотеча без причини — це аналіз і лікар, а не нова банка з вітрини.