Якби Ольга Франко жила сьогодні, вона стала б відомою блогеркою. Разом із чоловіком Петром, сином Івана Франка, вони підкорили б аудиторію рецептами, порадами та галицькою говіркою. Саме цією мовою майже сто років тому були написані її кулінарні книги.
Про життя Ольги-Марії Франко розповіли її онучки Іванна Міліянчук, Адріанна Галущак, Мар’яна Макаруха та директорка Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Наталія Тихолоз.
«Взяти горнець зеленого аґресту, потовчи в макітрі, протиснути сік через рідке полотно і залити тільки платків рожі аж всі в сік вмочаться…». Так починається рецепт «Соку з рожі» — один із понад 1400, зібраних і випробуваних Ольгою Франко для книги «Перша українська загально-практична кухня». Перше видання вийшло 1929 року.
Завдяки цій праці вона стала відомою кулінаркою. Її рецепти полюбили в українських родинах різного достатку. Вона навчала готувати, пропагувала здоровий спосіб життя та культуру споживання їжі. Усе це — майже століття тому.
23 липня 2026 року виповнилося 130 років від дня її народження. Часто ім’я Ольги Франко плутають із дружиною Івана Франка. «Їх часто плутають, не розрізняючи Ольгу Франко, дівоче прізвище якої Хоружинська, та Ольгу Франко з Білевичів, — пояснює Наталія Тихолоз. — Перша була дружиною Івана Франка, а друга — його невісткою, бо вийшла заміж за сина відомого письменника Петра Франка. Отже, в родині відомого класика було дві Ольги Федорівни Франко».
Шлях від священницької родини до кулінарної слави
Майбутня авторка народилася 23 липня 1896 року в селі Вирів Кам’янецького повіту (нині Львівський район). Вона була четвертою, наймолодшою дитиною в священницькій родині. У жовтні 1911 року під час навчання в Українській реальній приватній гімназії імені Маркіяна Шашкевича 15-річна Ольга з братом Олександром взяла участь у відкритті пам’ятника Маркіяну Шашкевичу на Білій Горі біля Підлисся. Там вона познайомилася з 21-річним Петром Франком, товаришем брата.
«Насправді ми не знаємо, чи Ольга бачилася з Іваном Франком, проте вже за кілька років в неї почали розвиватися стосунки з його сином», — каже Наталія Тихолоз.
Під час Першої світової війни Петро Франко воював у лавах Українських Січових Стрільців. 1915 року він отримав срібну медаль «За Хоробрість». Наприкінці 1918 року створив і очолив перший Летунський відділ Української Галицької Армії в селищі Красному. Ольга тоді викладала українську мову в жіночій школі в Буську, за п’ять кілометрів від Красного. 4 лютого 1919 року вони одружилися в Церкві Пресвятої Богородиці в селі Полонична.
Невдовзі Петро виїхав із дипломатичною місією до Відня. 1920 року туди прибула й Ольга. Вони оселилися в Бадені. У Відні вона закінчила дворічні курси кулінарії при Вищій школі сільського господарства. Там виникла ідея першої української кулінарної книги. Петро заснував видавництво «Франко Син і спілка» і анонсував назву «Кухня в таборі». Проте книга досі залишається «привидом» — ніхто її не бачив.
«Її ніхто не бачив. Поки що це книга-привид», — констатує франкознавиця. Пізніше Петро згадував лише дві книги дружини: «Першу українську загально-практичну кухню» та «Всенародню кухню».
Після повернення до Галичини Петро працював учителем у Коломиї. Ольга 1923 року народила Віру-Марію, а 1925-го — Іванну-Олександру (Асю). У 1929 році вийшла її головна книга — понад 500 сторінок і більше ніж 1400 рецептів з усього світу, перевірених на власній кухні.
«Хоча у назві книги є слово “перша”, та насправді це лише маркетинговий хід, — пояснює Наталія Тихолоз. — Звісно, вона не була першою кулінарною збіркою в Україні, проте суттєво відрізнялася від інших. Передусім, своєю подачею і продуманістю. Також у назві наголошується на тому, що книга є українською. І це в період міжвоєння, коли Україна була поділена між Польщею, Румунією, Чехословаччиною та СРСР! Це означає, що для покоління Ольги та Петра Франків було важливо задекларувати соборність України».
Епіграф книги звучить так: «Порадник для всіх, що хочуть довго жити». У передмові Петра Франка — цінні поради: не їсти надто гарячих чи холодних страв, не пересолювати, ретельно пережовувати їжу, не переїдати. Книга містила рецепти для вегетаріанців, хворих і дітей, ілюстрації грибів, риби, овочів і способів сервірування.
Після 1930 року сім’я пережила складні часи. 1931 року вони переїхали до Харкова. У 1937 році Ольга видала «Всенародню кухню» — збірку простих страв із доступних продуктів у дусі ощадливого харчування.
Репресії, втрати і друге життя рецептів
З приходом радянської влади Петра Франка обирали депутатом, деканом, директором музею Івана Франка. Ольга стала заступником директора з господарської частини. 28 червня 1941 року, у день його народження, за ним приїхала автівка. Більше його ніхто не бачив. Лише через роки з шифротелеграми стало відомо, що його, найімовірніше, розстріляли влітку 1941 року.
«Баба надіялась що він живий, що повернеться і завжди мала для нього медівнички чи тістечка — Петро любив солодке», — згадує онука Іванна Міліянчук.
Старшу доньку Віру фашисти відправили до концтабору «Равенсбрюк». Після повернення 1946 року радянська влада заслала її до Сибіру. Додому вона повернулася лише після смерті Сталіна. Молодша донька Іванна померла від онкології 1978 року.
«Смерть Асі дуже підкосила бабу, — згадує Іванна Міліянчук. — Ця сильна, строга, вольова жінка ураз змінилася, вона якось відразу стала стара й змучена».
Порятунком стали семеро онуків і кухня. «Баба прокидалася дуже рано… кожному з нас вона подавала інший сніданок», — розповідає Адріанна Галущак. Ольга знала смаки кожного. Пекла тістечка навіть для ляльок внучок. Ніколи не скаржилася. Померла на 91-му році життя 1987 року, так і не дочекавшись чоловіка.
«Баба чекала свого Петра до останнього дня. Десь за тиждень-другий перед смертю… сказала: “Зараз Петро приїде, я мушу кролика втушити”», — згадує Адріанна Галущак.
Справа Ольги продовжується. 2021 року онука Іванна Міліянчук із доньками започаткувала проєкт «Практична кухня. Забуте і нове». Вони адаптують рецепти для сучасних господинь, досліджують походження страв і переводять старовинні міри в грами.
«Кожен перепис це, насамперед, історія, — пояснює Іванна Міліянчук. — Ми досліджуємо звідки походить страва… Це наше завдання зробити рецепт максимально зрозумілим для читача».
Один із таких рецептів — торт «Baumkuchen», який любив Петро Франко. Його вже готують у львівських ресторанах. Книга Ольги Франко залишається відкритою.
