Галині незабаром виповниться 18. Вона народилася в Донецьку, але більшу частину життя прожила в Бахмуті. На початку квітня 2022 року, коли поруч із будинком стався обстріл, дівчина була на вулиці й сильно злякалася. Того ж дня мама зібрала дітей і найнеобхідніші речі, родина евакуювалася.
Спочатку вони жили в Дніпрі, згодом — у Броварах. Галина продовжувала навчатися онлайн у бахмутській школі. Цьогоріч НМТ вона складала після чергової ночі обстрілів.
«У тебе більше немає дому. Ти опиняєшся на новому місці. Батьки тримають родину, розв’язують побутові питання, намагаються вижити, тож на дитину часто бракує ресурсу. Найчастіше ми з друзями говоримо про те, що хочеться додому. Хочеться мати безпечне місце, якого більше немає», — каже Галина.
Законодавчі прогалини та пропозиції змін
До 14 років дитина за українським законодавством вважається малолітньою і самостійно може лише купити продукти, одяг чи іграшку. Психологічна допомога, навіть безкоштовна, до цього переліку не належить. У 14 років підліток стає неповнолітнім і формально має право давати згоду на медичне втручання, проте право на інформацію про власне здоров’я закон надає лише з 18 років.
На практиці психологічне консультування поза медичним закладом самостійно підліток отримати не може — до повноліття потрібна згода одного з батьків чи опікунів.
Фахівці пропонують переглянути обсяг дієздатності неповнолітніх у Цивільному кодексі, який зараз оновлюють. Зокрема, закріпити право дитини звертатися по допомогу без згоди батьків, а також отримувати інформацію про власне здоров’я. Дитина сама приходить до фахівця, закон не забороняє почати з нею розмову. Психолог інформує місцевий орган опіки, щоб той звернув увагу на випадок.
Наступний крок — прописати в підзаконних актах, як поєднувати згоду дитини та її законного представника, коли їхні позиції різняться. Головне — встигнути закріпити право дитини в Цивільному кодексі.