Одіссей у новому фільмі Крістофера Нолана зовсім не головний. Його мандри й страждання лише показують хибність обраного шляху. Це дорога брехні, марнославства, смерті й крові. Героїка героя зводиться до вирішення проблем, які він сам створив.
Мова про пеплум «Одіссей». Це не рецензія, а роздуми з оглядом на гомерівський оригінал. Одіссей постає антагоністом. Він приходить зі світу хаосу й руйнування. Цьому світу протистоїть порядок і творення, уособлені Пенелопою. Язичницька притча з християнським змістом у голлівудській оболонці. Нолан нічого не вигадує. Гомер нічого не приховує.
Темна сторона Одіссея
І в Нолана, і в Гомера Одіссей з’являється з набором негативних рис. Патологічний брехун. Ухилянт, схильний до зради. Холоднокровний убивця. Невірний чоловік. Воєначальник сумнівних якостей. Навряд чи навіть три тисячі років тому такий набір викликав захоплення.
Важко знайти беззаперечний приклад його шляхетності чи чесності. Хіба що відмова від безсмертя від Каліпсо. Хоча, ймовірно, його більше лякала перспектива провести вічність із нею.
Коли цар Агамемнон закликає в похід на Трою, Одіссей удає божевільного. Античний ухилянт подає поганий приклад родині та підданим. Після повернення він холоднокровно наказує повісити дванадцять служниць, які «зрадили дім». Усіх на одному канаті. Очевидно, заради економії.
Одіссей — це брехня. Він обманює навіть власного батька, видаючи себе за чужоземця. Сім років на острові Каліпсо залишаються загадкою. Вдень він плаче за Ітакою. Ночі проводить із Каліпсо. Їхній спільний син — пряме свідчення.
Із дванадцяти кораблів і шестисот воїнів додому не повернувся жоден. Ми знаємо лише розповідь самого Одіссея. Можливо, частину пожер Циклоп. Можливо, він сам залишив людей. Можливо, лестригони потопили кораблі. А можливо, він кинув людей у бій і втік. Троянський кінь — єдиний епізод без сумнівів. Уже тоді цю хитрість сприймали майже як злочин проти моралі.
Нолан зішкрябує з міфу героїчну позолоту. Залишає оголену сутність людського озвіріння — на війні й після неї.
Пенелопа як моральний центр
Цьому темному світові протиставлено інше начало. Пенелопа — єдина точка моральної й духовної стійкості. Який сенс у царстві Аїда, якщо пеклом стає вся земля? Куди йти Одіссею без Пенелопи? Чим глибший морок його шляху, тим яскравіше світло Ітаки.
Традиційно Пенелопа здається вторинною. Насправді вона наріжна. Фільм Нолана саме про це. Навпроти аморальності Одіссея вона несе непорушний моральний імператив. Вона не торгує коханням. Він не проти поторгуватися. Вона двадцять років зберігала вірність. Про Одіссея й Каліпсо шепотілася вся Еллада.
Одіссей — первісний хаос і виживання. Пенелопа — здоровий глузд і розсудливість. Його шлях усіяний смертями. Йому заважають боги й коханки. Вона самотужки вирішує земні завдання: утримання влади, господарство, запобігання війні, захист сина, дотримання пристойності. Чотири роки протистоїть ста вісьмом п’яним женихам. Не дозволяє розорити дім. Керується розрахунком і зберігає самовладання.
Пенелопа жодного разу не звертається до віщунів. Її чоловік не здатен зробити кроку без поради. То хто ж тоді хитромудрий, а хто мудрий? Хто уособлює тваринний інстинкт, а хто — порядок?
Шлях Одіссея — блукання дикими стежками заради виживання. Єдиний шанс повернути людяність — Пенелопа. Втомлена, але не зламана. Нездоланна у своєму коханні.
