«Голоси в голові вказували, що робити, супроводжували мене два-три дні. Я боявся, що так буде завжди». «Мені здавалося, що я не підходжу оточуючим і цьому світу. Що вони самі по собі, а я якось збоку». «Я не міг спати по три-чотири доби. Став замкнутим, взагалі не хотів спілкуватися, був роздратованим».
Саме так згадують періоди загострення стану люди, яким діагностували шизофренію. Кожен із них має кілька років досвіду життя без зривів, госпіталізацій і терапій. Проте шлях до цього був нелегким.
Шизофренія — це психічна хвороба, яка впливає на мислення людини, її поведінку, відчуття і сприйняття реальності. Її зумовлює дисбаланс нейромедіаторів головного мозку: в одних ділянках їх бракує, в інших — забагато. Ця хвороба про порушення єдності психічних процесів, а не про роздвоєння особистості, як часто думають.
Шизофренія буває різною. Симптоми поділяють на три групи. Позитивні — галюцинації, сплутане мовлення, непрогнозовані вчинки. Негативні — втрата емпатії, здатності отримувати задоволення, соціальних зв’язків. Когнітивні — погіршення пам’яті, обробки інформації та аналітичних навичок.
Хвороба найчастіше проявляється у віці 18–30 років. Люди з цим діагнозом мають постійно приймати антипсихотики. Важливо залишатися в соціумі й за потреби відвідувати психотерапевта. Це дає змогу вести звичайне життя.
Про свій досвід розповіли Андрій Клименко, Денис (не захотів називати прізвище) та Іван Зінченко. Зараз вони працюють у Good Bread from Good People — інклюзивній платформі, яка підтримує людей із ментальною інвалідністю. Вони печуть хліб або творять у художній майстерні.
Андрій Клименко: від голосів до тисяч картин
Андрій малював з дитинства, навчався в художній школі імені Тараса Шевченка, потім вступив до видавничо-поліграфічного інституту КПІ. На другому курсі почав працювати — створював текстури для комп’ютерних ігор і добре заробляв.
У 2004 році, коли йому було 26, під час Помаранчевої революції з’явилися дивні симптоми. «Я мав стрес через роботу, весь час дивився новини, мало спав, і мені почало здаватися, що я бачу якісь символи. Наприклад, що наш герб — це перші букви імен Віктора Ющенка, Леоніда Кучми і Віктора Януковича. Мені здавалося тоді, що я особливий», — згадує він.
Його вперше госпіталізували на три тижні. Після виписки Андрій повернувся до звичного життя. У 2012 році почалася творча криза. Стрес тривав чотири роки. Він перестав малювати, втратив роботу, лежав і дивився одні й ті самі новини.
Наприкінці 2015-го стан погіршився. «Голоси супроводжували мене два-три дні, і це було дуже страшно. Я боявся, що так буде завжди», — каже Андрій. На початку 2016-го його госпіталізували на два місяці. Поставили діагноз «параноїдальна шизофренія» і дали інвалідність.
Після виписки він працював ламінувальником і кур’єром. Зайнятість зменшила стрес. У 2018 році в лікарні сусід по палаті знущався з нього. Андрій намалював цей досвід. Психолог підтримав ідею повернутися до творчості. Так з’явилася серія Mental Hospital.
«Тоді я часто дивився на роботи експресіоністів і мені наче прийшло прозріння — я поставив емоційність вище за все, і стало легше малювати. А за останні чотири роки я створив понад дві тисячі робіт», — розповідає художник.
Його роботи побачив засновник Good Bread Владислав Малащенко і запросив до мистецького простору. З того часу загострень не було. «Як на мене, найважливіше людину з шизофренією повернути у суспільство. Мені пощастило, що я потрапив до Good Bread», — каже Андрій.
Денис та Іван: шлях до стабільності й роботи
Денис ще в школі відчував, що світ довкола якийсь не такий. В університеті тиск від студентів став нестерпним. «Мене все дратувало, і я нікого не хотів бачити», — згадує він. Перше загострення призвело до госпіталізації та академічної відпустки.
Пізніше йому поставили діагноз шизофренія. «Коли я почув діагноз, то вчергове відчув себе непотрібним, зайвим. Добре, що мав велику підтримку від батьків», — каже Денис. У 2019 році він прийшов до Good Bread. Спочатку працював кур’єром, потім адміністратором. Тоді ж почав зустрічатися з дівчиною, з якою разом уже сім років. Написав книгу «Щури», яку проілюстрував Бромден.
«Тут значно легше адаптуватися і працювати. В моєму житті почалася зовсім інша історія», — підсумовує він. Останні сім років загострень не було.
Іван Зінченко вчився на авіаційного інженера. Під кінець навчання різко змінювався настрій, не спав по 3–4 доби, з’явилися параноя і галюцинації. Перед захистом диплому стався зрив. «Ініціаторами госпіталізації були батьки. Ще трохи — і я був би ходячою катастрофою», — згадує він.
Діагноз змінювався: спочатку нервовий зрив, потім біполярний розлад, зрештою — шизофренія. «Для мене було шоком і несприйняттям почути такий діагноз», — каже Іван. Він закінчив університет, здобув другу освіту юриста, працював системним адміністратором. Було кілька екстрених госпіталізацій.
З 2015 року загострень немає. У 2018-му він прийшов до Good Bread. Працював кур’єром, адміністратором, пакувальником, зараз відповідає за закупівлі. «Я тут не стороння людина. Тут завжди присутнє відчуття безпеки. Я сприймаю цю роботу як останній шанс», — говорить Іван.
Усі троє доводять: з правильною терапією, підтримкою близьких і роботою в прийнятному середовищі можна жити повноцінно. Головне — не залишатися наодинці з хворобою.
