У червні 2025 року хорватський фрідайвер Вітомір Марічич пролежав під водою 29 хвилин і 3 секунди. Це офіційний рекорд Книги Гіннесса в категорії добровільної затримки дихання з попереднім диханням чистим киснем. Без додаткового кисню найкращий підтверджений результат AIDA досі тримається на позначці 11 хвилин 35 секунд — його встановив француз Стефан Міфсуд ще 2009 року.
Ці цифри здаються майже неможливими для звичайної людини, яка рідко витримує більше хвилини. Проте за ними стоїть не магія, а чітко вивчені фізіологічні механізми, багаторічні тренування і розуміння того, як саме організм реагує на відсутність повітря. У статті розберемо, де проходить межа між рекордом і небезпекою, як працює «рефлекс пірнача» і що реально доступно тим, хто тільки починає.
Окремо розглянемо український контекст: від національних досягнень у статиці до екстремальних спроб під кригою, а також практичні кроки, які допомагають безпечно збільшувати час затримки без ризику втрати свідомості.
Два різні світи: рекорди з киснем і без нього
Найчастіше люди плутають категорії. Книга рекордів Гіннесса дозволяє перед спробою дихати 100 % киснем протягом кількох хвилин. Це насичує плазму крові додатковим киснем, і організм отримує значно більший запас. Саме так Марічич досяг 29:03 у басейні готелю в Опатії 14 червня 2025 року, перевершивши попередній результат Будиміра Шобата (24:37 у 2021-му).
Офіційні спортивні федерації AIDA і CMAS забороняють будь-яку кисневу підтримку. Тут вимірюють «чисту» статичну апное (STA) — обличчя у воді, тіло нерухоме, лише час. Чоловічий світовий рекорд AIDA — 11:35 Стефана Міфсуда (Франція, 2009). Жіночий у 2026 році оновила Хайке Швердтнер з Німеччини: 9 хвилин 39 секунд на чемпіонаті World Apnea у Будапешті.
| Категорія | Рекордсмен | Час | Рік | Організація |
|---|---|---|---|---|
| З киснем (чоловіки) | Вітомір Марічич (Хорватія) | 29:03 | 2025 | Guinness |
| Без кисню (чоловіки) | Стефан Міфсуд (Франція) | 11:35 | 2009 | AIDA |
| Без кисню (жінки) | Хайке Швердтнер (Німеччина) | 9:39 | 2026 | AIDA |
| З киснем (жінки) | Кароліне Мейєр (Бразилія) | 18:32 | 2009 | Guinness |
Дані станом на серпень 2026 року за офіційними протоколами AIDA, CMAS та Guinness World Records.
Різниця між цими категоріями принципова. З киснем головне — толерантність до вуглекислого газу і психологічна стійкість. Без кисню вирішальними стають об’єм легень, економія кисню і здатність спокійно переносити гіпоксію.
Що відбувається в організмі під час тривалої затримки
Коли людина перестає дихати, рівень кисню в крові падає, а вуглекислого газу зростає. Саме підвищення CO₂, а не нестача O₂, запускає сильне бажання вдихнути. Це захисний механізм.
У воді додатково спрацьовує так званий рефлекс пірнача ссавців. Серце сповільнюється (брадикардія), периферичні судини звужуються, кров перерозподіляється до мозку і серця. У тренованих фрідайверів пульс може падати до 20–30 ударів на хвилину. Це економить кисень.
Наступний етап — контракції діафрагми. Організм намагається змусити людину видихнути. У початківців вони з’являються вже через 40–60 секунд. У професіоналів — значно пізніше, іноді після 4–5 хвилин. Тренування підвищують толерантність до CO₂, тому контракції стають менш інтенсивними і їх можна «переживати».
Критична точка — коли насиченість киснем (SpO₂) падає нижче 50–60 %. Мозок починає втрачати контроль. Саме тому всі офіційні спроби проводяться лише за присутності суддів і рятувальників, які готові миттєво витягнути людину на поверхню.
Як тренуються ті, хто ставить рекорди
Підготовка топових атлетів поєднує кілька напрямів. Перший — робота з об’ємом легень. Глософарингеальна інсуфляція (packing) дозволяє «закачати» додаткові 1–2 літри повітря. У Стефана Міфсуда життєва ємність легень сягала понад 10 літрів.
Другий — тренування на CO₂ і O₂ таблиці. Це серії затримок з короткими інтервалами відпочинку. Вони вчать організм довше терпіти накопичення вуглекислого газу і нижчий рівень кисню.
Третій — ментальна робота. Марічич після свого рекорду говорив, що після 20-ї хвилини фізично ставало все гірше через сильні скорочення діафрагми, але психологічно з’явилася впевненість. Багато хто використовує медитацію, візуалізацію і техніки зниження метаболізму.
Важливий нюанс: навіть чемпіони рідко тренують максимальні затримки наодинці. Більшість сесій проходить у парі або з інструктором. Чорний екран (втрата свідомості) може статися раптово, без попередження.
Міфи, які шкодять, і реальні ризики
Один з найпоширеніших міфів — «гіпервентиляція допомагає довше затримувати дихання». Насправді вона лише знижує рівень CO₂ і відсуває момент появи потягу до вдиху. Людина втрачає свідомість від гіпоксії, не відчувши небезпеки. Саме тому AIDA категорично забороняє сильну гіпервентиляцію перед змагальними спробами.
Інший міф — «якщо не болить, то все гаразд». Контракції — це вже сигнал, але справжня небезпека настає пізніше. У реальних кейсах багато хто втрачає свідомість саме в момент, коли здається, що «ще трохи можна».
Ризики включають:
- втрату свідомості під водою (blackout);
- легеневий набряк при глибоких зануреннях;
- баротравму при неправильному вирівнюванні тиску;
- довготривалі наслідки для серцево-судинної системи при частих максимальних спробах.
У 2026 році федерації посилили вимоги до безпеки: обов’язковий медичний контроль перед рекордними спробами і постійний моніторинг кисневої сатурації в тренувальних центрах.
Український слід у світі апное
Україна має сильну школу фрідайвінгу. Олександр Бубенчиков свого часу показував понад 9 хвилин у статиці і встановлював національні рекорди в динамічних дисциплінах. Катерина Садурська і Наталія Жаркова регулярно входять до світової еліти в глибинних дисциплінах.
У лютому 2026 року Віктор Ямпольський з Рівненщини встановив рекорд України з затримки дихання під кригою — 1 хвилина 44 секунди при температурі води близько 3 °C. Це не світовий рівень, але показує, наскільки різною може бути специфіка: холод значно прискорює витрати кисню і вимагає іншої адаптації.
З практики українських інструкторів видно, що більшість новачків після 2–3 місяців регулярних тренувань виходять на 2,5–3,5 хвилини статичної затримки в теплій воді. Це вже солідний результат для любителя.
З чого почати, якщо хочеш збільшити свій час
Безпечний шлях виглядає так. Спочатку навчіться розслаблятися на поверхні. Лягайте обличчям у воду (або на суші), робіть спокійний вдих і затримуйте дихання, поки не з’явиться перше сильне бажання вдихнути. Не боріться з контракціями — просто спостерігайте за ними.
Потім додавайте інтервальні таблиці: наприклад, 8 затримок по 1 хвилині з відпочинком 1,5–2 хвилини. Поступово збільшуйте час затримки і зменшуйте відпочинок.
Обов’язкові умови:
- ніколи не тренуйте максимальні спроби наодинці;
- не робіть більше 2–3 «довгих» затримок за сесію;
- після спроби дайте організму повністю відновитися (мінімум 10–15 хвилин спокійного дихання);
- якщо з’являється запаморочення, головний біль або «туман» — зупиняйтеся.
Для тих, хто планує серйозніше займатися, варто пройти курс інструктора AIDA або CMAS. Там навчать не лише техніці, а й протоколам безпеки, які рятують життя.
Ключові інсайти
Рекорд із затримки дихання — це не стільки про надзвичайні здібності окремих людей, скільки про розуміння фізіології і дисципліновану роботу з власним тілом. 29 хвилин з киснем і 11,5 хвилин без нього показують, наскільки пластичним може бути людський організм. Але ці ж цифри нагадують: межа між рекордом і трагедією дуже тонка.
Найцінніше, що дає практика апное звичайній людині, — не цифри на секундомірі. Це вміння спокійно перебувати в дискомфорті, контролювати реакції тіла і краще відчувати власні межі. Саме ці навички залишаються з вами навіть тоді, коли ви виходите з води.
